-
1 dismiss
звільняти, знімати ( з посади тощо); припиняти ( справу); відхиляти ( позов тощо), відмовляти ( у позові тощо); припиняти провадження; звільняти ( ув'язненого); спростовувати; припиняти ( давання свідчень тощо); розпускати ( законодавчий орган)dismiss in connection with the transfer to another job — = dismiss in connection with the transfer to another post звільняти у зв'язку з переходом на іншу роботу
- dismiss a casedismiss in connection with the transfer to another post — = dismiss in connection with the transfer to another job
- dismiss a charge
- dismiss a complaint
- dismiss a matter
- dismiss a meeting
- dismiss a motion
- dismiss a petition
- dismiss an appeal
- dismiss an argument
- dismiss an employee
- dismiss an indictment
- dismiss because of pregnancy
- dismiss charges
- dismiss for want of equity
- dismiss from office
- dismiss from the police force
- dismiss indictment
- dismiss information
- dismiss prosecution
- dismiss testimony
- dismiss the accused
- dismiss the matter
- dismiss the subject -
2 taking
заволодіння; взяття, захоплення силою ( особи тощо); прийняття, вжиття; заслуховування ( свідчень тощо)- taking an appeal
- taking away by force
- taking by descent
- taking of appeal
- taking of evidence
- taking of hostage
- taking of interest
- taking of testimony
- taking of the body
- taking others' lives
- taking others' property
- taking part
- taking property from a person -
3 check out
оформляти видачу (отримання); перевіряти ( правдивість свідчень тощо) -
4 competence
кваліфікація; відповідність вимогам; компетентність; припустимість (доказів, свідчень тощо); юрисдикція; компетенція; дієздатність, правоздатність; правомочність; правочинність; правомочність давати свідчення ( про свідка)- competence of court
- competence of public authority
- competence requirement
- competence of testimony
- competence of the accused
- competence of witness
- competence to stand trial
- competence to testify
- competence to witness -
5 consistency
-
6 improper admission
необґрунтований допуск, необґрунтоване прийняття ( свідчень тощо) -
7 lawfulness
законність; правомірність; припустимість (доказів, свідчень тощо)- lawfulness of a superior order
- lawfulness of actions -
8 історія філософії
ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).В. Горський, Я. Стратій -
9 deposit
1) поклаж; вклад, внесок ( у банк); перший внесок ( при платежі на виплату); депозит; депозитне посвідчення; депонування ( ратифікаційних грамот); забезпечення, завдаток, порука; зберігальна розписка; прилучення до матеріалів справи (документів, запротокольованих свідчень, речових доказів тощо)2) робити внесок ( у банк), вносити вклад ( у банк); вносити на депозит, депонувати, здавати на зберігання; надавати гарантію (забезпечення), давати завдаток; прилучати до справи ( про документ); прилучати до матеріалів справи (документи, запротокольовані свідчення, речові докази тощо); залишати ( відбитки пальців тощо)•- deposit feedeposit the instruments of ratification for safe keeping — здавати ратифікаційні грамоти на зберігання
- deposit fingerprints
- deposit account
- deposit at short notice
- deposit for hire
- deposit funds
- deposit money
- deposit monitoring system
- deposit receipt
- deposit to night safe -
10 evidence
1) доказ, докази, уліка, уліки, доведення, підтвердження; речовий доказ, речові докази; наведення (надання) доказів; свідчення (в т. ч. свідка); давання свідчень; засіб доведення, засоби доведення; дослідження доказів ( як стадія судового процесу)2) доводити, підтверджувати (свідченнями, доказами, додатковими фактами тощо); свідчити, давати свідчення; слугувати доказом•evidence discovered as a result of the search — докази, виявлені внаслідок обшуку
evidence elicited through questioning of witnesses — свідчення, отримані під час допиту свідків
evidence furnished by witnesses — докази, отримані від свідків
evidence implicating the accused — докази, які дають підставу вважати, що злочин вчинено підсудним (обвинуваченим)
evidence in support of the opposition — мотивований протест; обґрунтування протесту
evidence irrelevant to the issue — докази ( або свідчення), що не стосуються питання, яке розглядається
evidence linking others to an assassination — докази, що свідчать про зв'язок інших осіб із вбивством
evidence obtained by an illegal search — докази, отримані внаслідок незаконного обшуку
evidence obtained during custodial interrogation — свідчення, отримані під час попереднього допиту ( коли допитуваний перебував під вартою)
evidence obtained from a suspect — свідчення, отримані від підозрюваного
evidence obtained in good faith under a search warrant — докази, отримані законним шляхом на підставі виданого ордеру на обшук
evidence obtained in violation of rules — докази, отримані з порушенням норм
evidence obtained through an illegal search — докази, отримані внаслідок проведення незаконного обшуку
evidence on behalf of the prosecution — докази ( або свідчення) (з боку) обвинувачення
evidence of blood grouping tests — докази, отримані шляхом визначення груп(и) крові
evidence of obvious probative value — докази, що мають незаперечну доказову силу
evidence presented by the parties — докази, наведені сторонами
evidence relevant to credibility — доказ, що стосується надійності свідка ( або достовірності його свідчень)
evidence secured from an illegal arrest — докази, отримані внаслідок незаконного арешту
evidence seized in violation of a person's constitutional rights — докази, отримані із порушенням конституційних прав особи
evidence submitted by the prosecutor — докази, подані прокурором ( або обвинуваченням)
evidence sufficient to sustain the case — доказ, достатній для підтримання (даної) версії
- evidence againstevidence to support the charges — докази, що підтверджують обвинувачення
- evidence aliunde
- evidence and proof available
- evidence at law
- evidence before trial
- evidence by a party
- evidence completed
- evidence for the defendant
- evidence for the defence
- evidence for the defense
- evidence for the plaintiff
- evidence for the prosecution
- evidence garnered by bugging
- evidence gathered illegally
- evidence gathering
- evidence-gathering technique
- evidence in a trial
- evidence-in-answer
- evidence-in-chief
- evidence in corroboration
- evidence in court
- evidence in cross-examination
- evidence in disproof
- evidence in question
- evidence in rebuttal
- evidence in the case
- evidence introduced at trial
- evidence law
- evidence material to the case
- evidence obtained illegally
- evidence of an accomplice
- evidence of arrest
- evidence of character
- evidence of confession
- evidence of credibility
- evidence of crime
- evidence of criminality
- evidence of debt
- evidence of disposition
- evidence of fact
- evidence of flight
- evidence of guilt
- evidence of indebtedness
- evidence of identification
- evidence of identity
- evidence of marriage
- evidence of opportunity
- evidence of paternity
- evidence of practice
- evidence of reputation
- evidence of title
- evidence of what occurred
- evidence on appeal
- evidence on commission
- evidence on hearing
- evidence on oath
- evidence par excellence
- evidence presented
- evidence produced
- evidence relevant to weight
- evidence so obtained
- evidence supplied
- evidence tampering
- evidence technician
- evidence to contradict
- evidence to meet
- evidence to rebut
- evidence to the contrary
- evidence wrongfully obtained -
11 attestation
(формальне) підтвердження; атестація; свідчення (свідка), давання свідчень; засвідчені свідчення (показання); засвідчення (в т. ч. документа, підпису тощо); приведення до присяги- attestation of signature
- attestation of witness -
12 box
лава присяжних; місце для давання свідчень свідком (у суді, законодавчому органі тощо) -
13 caution
1) забезпечення, гарантія, застава, поручництво; поручитель; обачність, обережність, пересторога, застереження; попередження (в т. ч. арештованого про відповідальність за давання неправдивих свідчень, за дії тощо); попередження під час арешту (про права особи, яку арештовують); попередження ( арештованого) про те, що його слова можуть бути використані проти нього2) попереджувати (в т. ч. арештованого про те, що його слова можуть бути використані проти нього); робити попередження (в т. ч. про права особи під час арешту)•- caution money
- caution signal -
14 deposition
усунення, повалення, скинення ( з трону тощо); знаття свідчень під присягою; письмові свідчення ( під присягою); свідчення, прилучене до матеріалів справи; заява, прилучена до матеріалів справи; здавання на зберігання; зняття з посади; доказ, прилучений до матеріалів справи; депонування ( грошей)- deposition in evidence
- deposition of testimony -
15 presentation
подарунок; вручення; вручення, пред'явлення, подання (доказів, документів тощо); виклад, опис, презентація; давання ( свідчень); наведення (аргументів, доказів) -
16 presentation in court
presentation in court of a case — викладення (виклад) справи, виступ в дебатах сторін ( в суді); викладення аргументації ( або версії); пояснення по справі, подання пояснень по справі
-
17 retract
скасовувати; брати назад, відмовлятися (від свідчень, заяви тощо)- retract one's confession -
18 stand
1) позиція; місце для давання свідчень ( свідком у суді)2) поставати ( перед судом); балотуватися; мати ( або зберігати) силу; залишати чинним; залишатися чинним; витримувати ( випробування тощо)•- stand and deliver!stand neutral between the prosecution and the defense — займати нейтральну позицію між обвинуваченням і захистом
- stand as a candidate
- stand bail
- stand by
- stand by one's principle
- stand by one's principles
- stand-by order
- stand by previous decisions
- stand convicted
- stand convicted of treason
- stand court
- stand corrected
- stand del credere
- stand down
- stand for
- stand for election
- stand for smb.
- stand for re-election
- stand good in law
- stand guard
- stand in court
- stand in defence
- stand in defense
- stand in defense of smb.
- stand in defence of smb.
- stand indicted
- stand mute
- stand mute of malice
- stand neuter
- stand neutral
- stand off
- stand on
- stand on one's dignity
- stand one's own trial
- stand-still agreement
- stand over
- stand proxy
- stand security
- stand sentinel
- stand surety
- stand the ordeal
- stand to
- stand to the law
- stand trial
- stand upon one's dignity
- stand upon one's rights
- stand upon one's terms -
19 witness box
місце (трибуна) для свідків, місце для давання свідчень свідком (в залі суді, законодавчому органі тощо) -
20 witness-stand
місце свідка, місце (трибуна) для давання свідчень свідком (у суді, законодавчому органі тощо)
- 1
- 2
См. также в других словарях:
Помилки та норми — Помилковий слововжиток // Нормативний слововжиток // Примітка біля 400 творів у новому виді // близько (або майже) 400 творів у новому вигляді // 1. Сучасні довідкові джерела з культури укр. слова фіксують використання прийменника біля на… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
збір — збо/ру, ч. 1) Дія за знач. збирати 7 10). 2) Дія за знач. збирати 2) і збиратися 1). || Сигнал збиратися. 3) Нагромадження чого небудь завдяки поступовому збиранню. 4) Сума грошей, зібраних з багатьох людей, з багатьох джерел. || Форма податку.… … Український тлумачний словник